Чи правда, що від вживання солодкого можна захворіти на діабет?

Не все так просто, як здається на перший погляд.

«Якщо регулярно є цукор, то неодмінно розвинеться діабет» — так думають багато хто з самого дитинства, коли це твердження втовкмачували ще батьки. Адже недаремно діабет називають цукровим. Але чи це так насправді?

«Слід розуміти, що слово «цукровий» було додано до назви цього захворювання саме в україномовній медицині. — каже лікар-ендокринолог Павло Баранов. – Назва діабету латиною – Diabetes mellitus. Він буває трьох типів – 1 тип (СД1), 2 тип (СД2) та гестаційний діабет (ГСД). Також існує Diabetes insipidus — зовсім інша патологія, яку в україномовній медицині називають «цукровий діабет». Він взагалі не має жодного відношення до вуглеводного обміну».

Від чого виникає діабет?

«Діабет — це група метаболічних захворювань, для яких характерна хронічна гіперглікемія (тобто надмірно високий рівень глюкози крові), яка є результатом порушення вироблення інсуліну, або його дії, або обох цих факторів, — пояснює лікар. — Ці порушення супроводжуються пошкодженням, порушенням функції та недостатністю різних органів (очей, нирок, нервів, серця та судин).

Діабет 1 типу розвивається за наявності генетичної схильності, яка реалізується факторами, що є тригером аутоімунного ураження β-клітин підшлункової залози. Простіше кажучи, це спадкова річ. Якщо в когось із батьків є СД1, то дитина має більше шансів на те, щоб також мати цю патологію, ніж у випадку, якщо обидва батьки здорові. При діабеті 1 типу підшлункова залоза не виробляє інсулін. Через це людям із СД1 доводиться все життя вводити його ззовні.

Діабет 2 типу розвивається з інших причин, набагато різноманітніших. І ось із ним уже може зіткнутися кожен. В ужитку прийнято вважати, що головна причина – це споживання з їжею цукру. На цьому фоні стали з’являтися всілякі продукти та послуги, які обіцяють повне визволення від цукру».

В основі ЦД2 лежить інсулінорезистентність

«СД2 — це порушення вуглеводного обміну, спричинене переважно інсулінорезистентністю (ІР) та відносною інсуліновою недостатністю або переважним порушенням вироблення інсуліну з інсулінорезистентністю або без неї, — стверджує Павло Баранов. — У нормі вживання вуглеводів призводить до підвищення рівня глюкози крові, внаслідок чого підшлункова залоза виробляє інсулін, щоб він допоміг транспортувати цю глюкозу до клітин. Людина з діабетом 2 типу клітини стають менш чутливими до інсуліну. Це і є інсулінорезистентністю.

Інсулінорезистентність глобально має два механізми виникнення:

• тип А – через надлишок жирової тканини
• тип В – через наявність антитіл до інсуліну або до рецепторів інсуліну

Тип В реальної клінічної практиці зустрічається вкрай рідко. Це справді той випадок, коли внаслідок сукупності кількох генетичних факторів ІР може виникнути навіть за низького відсотка жиру в тілі.

Всі інші випадки ІР — це тип А. Тобто зниження чутливості клітин м’язів, печінки та жирової тканини до інсуліну практично завжди виникає в тому випадку, коли відсоток жиру в організмі стає досить високим».

То до чого тут цукор?

«Якщо вживати цукрозміщувальні продукти щодня, — каже лікар-ендокринолог, — то можливі два варіанти подій:

• при помірному споживанні, яке не призведе до збільшення відсотка жиру в тілі, інсулін продовжуватиме ефективно працювати.
• при надмірному споживанні, яке призведе до ожиріння, є ризик з часом прийти до поступового розвитку ІР, а потім до переддіабету і діабету 2 типу.

Діабет 2 типу може розвинутись у будь-якої людини з ожирінням: чим вищий відсоток жиру в тілі, тим вища ймовірність виникнення ЦД2. І для цього не обов’язково їсти цукор. Людина може взагалі не вживати цукрозміщувальні продукти, вибирати тільки sugar free, або навіть виключити з раціону всі вуглеводи — і при цьому захворіти на діабет 2 типу, якщо у нього буде ожиріння».

Висновок

«Діабет 2 типу розвивається не через цукор як такий, а через ожиріння, яке є наслідком надмірного споживання будь-якої калорійної їжі, а не лише простих вуглеводів, — резюмує Павло Баранов. — При цьому немає сенсу намагатися діагностувати ІР при ожирінні. Якщо ваша мета — схуднення, то перевіряти рівень інсуліну немає сенсу, адже результати лише підтвердять і так очевидні речі і не вплинуть на тактику». А тактика проста — зміна способу життя, що включає зниження кількості споживаних калорій і підвищення загальної активності.