“Полтавагаз збут” вимагає сплатити борги навіть у тих, хто ніколи не був його клієнтом

За інформацією видання “Полтавщина”, вимоги отримують навіть люди, які ніколи не купували газ у цієї компанії.

До 2015 року ПАТ “Полтавагаз” одночасно займалося розподілом і постачанням природного газу. Після ухвалення Закону “Про ринок природного газу” ці функції розділили. У липні 2015 року була створена дочірня компанія “Полтавагаз збут”, яка стала постачальником газу, тоді як “Полтавагаз” залишився оператором газорозподільних мереж.

Кінцевими бенефіціарами АТ “Полтавагаз”, а відповідно і ТОВ “Полтавагаз збут”, є родина Лелюків. Олексій Володимирович Лелюк володіє 42,51% акцій, Володимир Олександрович Лелюк — 26,01%. Разом вони контролюють понад 68,5% підприємства. Ще 25% акцій материнської компанії належать державі в особі АТ “НАК “Нафтогаз України””, а решта розподілена між іншими акціонерами.

Після запуску компанії у 2015 році “Полтавагаз збут” отримав усю абонентську базу Полтави та області. Перші роки діяльності фактично проходили без конкуренції, оскільки ціни для населення регулювалися державою.

Ситуація змінилася у серпні 2020 року, коли для побутових споживачів відкрили вільний ринок газу. Люди отримали можливість змінювати постачальника, а “Полтавагаз збут” почав втрачати клієнтів. Серед причин називаються нижчі ціни державного “Нафтогазу”, накопичення боргів перед оптовими постачальниками та кілька випадків, коли компанія випадала з ринку у 2021 році.

У вересні 2024 року “Полтавагаз збут” повністю припинив постачати газ населенню. Близько 96 тисяч його клієнтів автоматично перейшли до ГК “Нафтогаз України” як постачальника “останньої надії”.

Зараз компанія практично не має доходів. У 2025 році обсяг продажів становив лише 31 тис. грн, а у 2026 році — 0 грн. При цьому борги перед контрагентами сягнули 1,46 млрд грн, накопичений збиток — 1,41 млрд грн, тоді як наявних активів і коштів на рахунках близько 49,6 млн грн недостатньо навіть для покриття 4% зобов’язань.

На цьому тлі, як стверджується у матеріалі, компанія активізувала претензійну роботу та намагається стягувати кошти навіть із людей, які не були її споживачами.

Одним із таких випадків редакція називає історію полтавця Едуарда Т. Чоловік розповів, що проживає у новобудові на Павленківській площі й одразу після підключення квартири до газопостачання навесні 2021 року уклав договір із “Нафтогазом”. Перехід відбувся за стандартною автоматизованою процедурою.

До осені 2021 року у квартирі тривав ремонт, а газовий лічильник показував нульове споживання. Це, за словами чоловіка, підтверджує акт звірки “Полтавагазу”, оформлений пізніше.

Попри це, у липні 2026 року він отримав через Viber відсканований лист-претензію від “Полтавагаз збуту” з вимогою сплатити 1279 грн. Документ підписала начальниця полтавської служби з реалізації природного газу та розрахунків Мотієнко Марія Вікторівна.

Едуард пояснив компанії, що не міг накопичити такий борг, однак його аргументи не прийняли. За його словами, оператор повідомив, що у разі несплати компанія звернеться до суду та вимагатиме також компенсації судових витрат.

У матеріалі зазначається, що у разі подання заяви про видачу судового наказу суд може розглянути її без виклику людини. Якщо наказ буде винесений, його можна оскаржити протягом 15 днів після отримання. Якщо цей строк пропустити, документ можуть передати до Державної виконавчої служби або приватного виконавця, що може призвести до блокування банківських рахунків, стягнення коштів з офіційних доходів і, за наявності значної суми боргу, арешту майна.

Щоб уникнути таких наслідків, чоловік підготував письмове заперечення, додав документи, які підтверджують перехід до “Нафтогазу” та відсутність споживання газу до цього моменту, і спробував передати їх “Полтавагаз збуту”.

За його словами, зробити це виявилося складно. Мотієнко Марія Вікторівна не проводить прийом громадян, хоча її контакти розміщені на сайті компанії. Юридична адреса “Полтавагаз збуту” на Козака, 2а є закритою територією, а в абонентському відділі на Шевченка, 80 відмовилися офіційно зареєструвати лист-заперечення, запропонувавши лише “передати” його.

У результаті чоловік відправив документи рекомендованим листом, щоб отримати підтвердження відправлення, яке за потреби можна використати як доказ у суді.

Історія поки не завершилася. Як розповів Едуард, у абонентському відділі він почув, що подібні випадки не є поодинокими. За його словами, претензії отримують і люди, які весь цей час справно оплачували газ “Нафтогазу”, а вимоги “Полтавагаз збуту”, як він стверджує, не завжди мають належне обґрунтування.