«Поки всі не повернуться»: над Полтавською міськрадою підняли «Прапор Надії»

22 липня над будівлею Полтавської міської ради урочисто підняли «Прапор Надії» — символ єдності, сили та підтримки українських військовополонених і зниклих безвісти. Чорно-білий стяг майорітиме доти, доки кожен захисник не повернеться додому. Ініціатор цієї глибоко емоційної ініціативи — Герой України, захисник Маріуполя Сергій Волинський, який сам пройшов крізь полон.

Про це інформує Полтавська міськрада, пише Полтава24.

Як розповіла захисниця «Азовсталі», ветеранка морської піхоти Галина, ідея створення прапора виникла завдяки американському досвіду. У США вже давно існує офіційний символ для пошани полонених та зниклих безвісти — прапор із силуетом людини за колючим дротом і написом «You Are Not Forgotten». Його можна побачити навіть над Білим домом. Саме ця історія надихнула українських воїнів на створення власного знака пам’яті та надії.

Прапор, що об’єднує

Чорно-білий «Прапор Надії» став народним символом вже з моменту запуску ініціативи. Після того як Сергій Волинський повернувся з полону, він запустив петицію щодо створення такого символу. Всього за чотири дні вона зібрала 25 тисяч підписів. Перший стяг урочисто підняли 8 травня 2025 року в Запоріжжі біля ветеранського хабу «Ветеран ПРО».

Попри те, що петиція ще перебуває на розгляді Кабміну, ініціатива вже знайшла широку підтримку — як серед військових, так і серед цивільних. Встановлення «Прапора Надії» поруч із Державним прапором у публічних місцях має на меті щодня нагадувати суспільству про тих, хто досі не вдома.

Символіка кольорів

Прапор складається з двох кольорів: чорного та білого. Чорний символізує біль, несвободу, очікування та випробування. Білий — це світла віра, надія на визволення і повернення. Як підкреслила ветеранка Галина, важливо, щоб у цьому символі не було поділу на підрозділи, статуси чи регіони: «Ми маємо об’єднуватися в боротьбі за кожного».

Поки останній не повернеться

«Прапор Надії» у Полтаві — це не просто жест, а частина великого руху, покликаного згуртувати суспільство навколо теми звільнення українських захисників. Цей стяг залишатиметься над міською радою доти, поки кожен наш полонений не опиниться вдома — у безпеці, серед своїх.

Цей день став ще одним свідченням того, що українське суспільство не забуває і не здається. Бо надія — завжди з нами.